pora.zavantag.com Практики з еом
страница 1 страница 2



Національна академія наук України

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Кафедра гуманітарних дисциплін



ЗВІТ

З НАВЧАЛЬНО-ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНОЇ

ПРАКТИКИ З ЕОМ

Виконала роботу:

студентка гр. МП-21

Скорик Анастасія Володимирівна

Київ - 2012

Зміст

Розділ 1 Загальна характеристика гео- та демо-графічних систем Індії ..........3

Розділ 2 Загальна характеристика економічної системи Індії ………………..13

Розділ 3 Загальна характеристика відносин України із Індією ……………...16

Розділ 4 Загальна характеристика політичної системи Індії ………………...19

Розділ 5 Загальна характеристика правової системи Індії …………………...22

Розділ 6 Загальна характеристика судової системи Індії ……………………..30

Висновок ……………………………………………………………………………..32

Список Літератури …………………………………………………………………33

Розділ 1. Загальна характеристика гео- та демо-графічних систем країни

Географічне положення

Індія - країна однієї з найдавніших світових цивілізацій, казковий край, куди упродовж століть мріяли потрапити мандрівники і купці, завойовники і шукачі скарбів, туристи і бізнесмени. Республіка Індія розташована в Південній Азії на півострові Індостан, займає більшу частину Індо-Гангзької низовини. На півночі межує з Афганістаном, Китаєм, Непалом і Бутаном, на сході - з Бангладеш і Бірмою (М'янма), на заході - з Пакистаном. Індія знаходиться на найважливіших морських і повітряних коммунікаціях, що з'єднують країни Південної Азії і Південно-Східної Азії з Європою та Африкою. На півночі її територія обмежена Гімалаями, на заході її береги омиваються водами Аравійського моря, на сході - Бенгальською протокою, на півдні Полкською протокою, яка відокремлює її від острова Шрі-Ланка, та Індійським океаном. До складу Індії входять Лаккадивські та Аміндівські острови, розташовані в Аравійському морі, Андаманські та Нікобарські острови - у Бенгальській затоці.

Переважають сухопутні кордони - їх довжина становить близько 15 тис. км, довжина морських кордонів - понад 5,5 тис. км. Індія - величезна країна: довжиною понад 3200 км з півночі на південь та приблизно 2700 км з заходу на схід. Висота над рівнем моря варіюється від 0 до 8598 метрів. Найвища точка над рівнем моря - Чогорі на півночі (на кордоні з Китаєм - 8611 м). Площа країни - 3268,1 тис кв.км.

Корисні копалини

Корисні копалини Індії різноманітні, їх запаси великі. Основні родовища розташовані на північному сході країни. На кордоні штатів Оріса та Біхар знаходяться залізорудні басейни, які мають світове значення (найбільший - Сінгбхум на плато Чхота-Нагпур). Залізні руди характеризуються високою якістю. Загальні геологічні запаси становлять понад 19 млрд. тонн. Індія володіє також значними запасами марганцевих руд. Трохи на північ від залізорудних знаходяться головні кам'яно­вугільні басейни (в штатах Біхар, Західний Бенгал), але це вугілля має невисоку якість. Розвідані запаси кам'яного вугілля в країні становлять приблизно 23 млрд. тонн (загальні запаси вугілля в Індії оцінюються в 140 млрд. тонн). На північному сході країни спостерігається особливо сприятлива погода для розвитку галузей важкої промисловості. Штат Біхар - найбагатший на корисні копалини район Індії. Різноманітні корисні копалини і в Східній Індії. Це боксити, хроміти, магнезити, буре вугілля, графіт, слюда, алмази, золото, монацитові піски. В

Центральній Індії (східна частина штату Мадхья-Прадеш) також є значні родовища чорних металів та кам'яного вугілля. Важливим джерелом енергії може стати радіоактивний торій, який міститься у моноцитових пісках. В штаті Раджастхан виявлені уранові руди.

Клімат

В Індії субекваторіальний, мусонний клімат, на півночі - тропічний. Виділяють три сезони: сухий холодний - з жовтня по березень, сухий жаркий - з квітня по червень та вологий - з липня по вересень з пануванням південно-західного мусону (червень-жовтень) та північно-східного пасату (листопад-лютий). Клімат досить різноманітний. Коли в Гоа (на узбережжі Індійського океану) тільки відкривається пляжний сезон (листопад), у Гімалаях вже лежить сніг. В середньому за вологий сезон випадає понад 80% річної суми опадів. Найбільше зволожені надвітряні схили Західних Гат та Гімалаїв (до 5-6 тис. мм на рік), найбільш дощове місце на Землі - схили масиву Шиллонг (приблизно 12 тис. мм). Найсухіші райони - північно-західна частина Індо-Гангзької рівнини (місцями менше 100 мм, сухий період 9-10 місяців) та центральна частина Індостанського півострова (300-500 мм, сухий період 8-9 місяців). Кількість опадів сильно коливається в різні роки.

Середня температура січня на рівнинах півночі - приблизно 15 °С, на півдні - до 27 °С, в травні скрізь 28-35 °С, місцями до 45-47 °С. У вологий період температури на більшій частині території Індії сягають 27 °С, 28 °С. В горах на висоті 1500 м в січні -1 °С, в липні 23 °С, на висоті 3500 м відповідно -8 °С і 18 °С.

Льодовики Індії. Вічними снігами та льодовиками в Індії зайнято близько 40 тис. км2. Основні центри концентрації льодовиків зосереджені на півночі Індії, в Каракорумі та на південних схилах хребта Заскар у Гімалаях. Найбільші льодовики: Сіачен (75 км), Балторо (62 км), Хіспар (53 км), Біафо (68 км). Їх живлення здійснюється переважно за рахунок снігопадів під час мусонів та завірюх на схилах. Середня висота снігової лінії - близько 5300 м на заході та 4500 м на сході.



Рельєф

Приблизно 3/4 території Індії - рівнини та плоскогір'я. Більшу частину Індостанського півострова займає Деканське плоскогір'я, розбите на низькі та середньовисотні гори зі згладженими вершинами та широкі плоскі і хвилясті плато, над якими підвищуються конічні та круглі пагорби та гори з крутими схилами. На заході плоскогір'я підвищується, утворюючи Західні Гати. Їх західний схил вертикальними уступами спускається до моря, східний - пологий, порізаний долинами великих річок (Кришна, Годаварі, Маханаді та ін.). Їх південним продовженням служать горстові масиви Нілгірі (висота до 2633 м), Анаймалай, Кардамонові гори з гострими вершинами, крутими схилами, глибокими ущелинами. На північному заході розташовані гори Аравалі (висота до 1722 м) - стародавній складчатий ланцюг, що складається з коротких паралельних хребтів, сильно зруйнованих ерозією. На півночі Деканське плоскогір'я обмежене горами Віндхья (висота - близько 881 м), які є південним краєм базальтового плато Малва, що сильно розчленований долинами рік. У північній частині плоскогір'я знаходяться середньовисотні скелясті хребти Сатпура, Махадео, Майкал, складені гнейсами, кристалічними сланцями та іншими породами, між якими розташовані лавові плато. На північному сході - плато Чхота-Нагпур (середня висота - близько 600 м), над яким до висоти 1366 м піднімаються окремі, схожі на башти, гребені з щільного пісковика. Плато опускається на північ до долини ріки Ганг мережею виступів. Східну околицю Деканського плоскогір'я утворюють Східні Гати (висота - до 1680 м), розчленовані ріками на окремі масиви. На північ від Індостанського півострова розташована плоска Індо-Гангзька рівнина, що опускається до дельт Інду та Гангу. Одноманітність рельєфу порушується тут ярами, які врізалися в круті урвища терас висотою 45-60 м, старорічищами, висохшими руслами річок.

Над рівниною з півночі трьома крутими уступами піднімаються Гімалаї та розташований північніше Каракорум - найвищі гори системи земної кулі (гора Нангапарбат у Гімалаях - 8126 м). Уступи Гімалаїв - Сіваликські гори (800-1200 м), Малі Гімалаї (2500-3000 м), Великі Гімалаї (5500-6000 м та вище), розділені ланцюгом міжгірських улоговин. Малі та Великі Гімалаї мають альпійськіі форми рельєфу.

Береги

Довжина берегової лінії - близько 12 тис. км2. Береги переважно низькі, піщані, слабо розчленовані, з лагунами. Зручних природніх гаваней мало, великі морські порти розташовані або в гирлах рік (Калькутта), або облаштовані штучно (Мадрас). Південна частина західного узбережжя Індостанського півострова називається Малабарським берегом, південна частина східного - Коромандельським берегом.



Водні ресурси

За характером живлення ріки Індії діляться на "гімалайські", зі змішаним снігово-льодовиковим та дощовим живленням, повноводні протягом всього року, та "деканські", переважно з дощовим мусонним живленням, великими коливаннями стоку, повінню з червня по жовтень. На всіх великих річках влітку спостерігається різкий підйом рівня води, бувають великі повені. Найбільші ріки: Ганг, Інд, Брахмапутра, Годаварі, Кришна, Нарбада, Маханаді, Кавері. Багато з них мають важливе значення як джерела зрошення. Великих озер мало; вони утворені в гірських районах, переважно льодовикового або тектонічного походження. Найбільше - озеро Вулар у Кашмірській долині. Існують підставкові озера, які утворилися в результаті обвалів, зсувів, утворень морених пасм. На плоскогір'ї Декан - озеро Лонар вулканічного походження.



Ґрунти

На більшій частині території Індії поширені червоноколірні ґрунти.

На кристалічних породах схилів Західних Гат - червоно-жовті ферралітні ґрунти. В центральній частині півострова Індостан та на північному заході Індо-Гангзької рівнини - червоно-бурі ґрунти сухих та червонувато-бурі пустельних саван. На північному сході півострова Індостан - червоні ферралітні ґрунти високотравних саван. Трапи Декану вкриті автоморфними та перевідкладеними чорними, нерідко злитими ґрунтами сезонно сухих тропіків (регурами). На Індо-Гангзькій рівнині та на приморських низовинах на алювіальних відкладеннях поширені сіроземи, сіро-коричневі, коричневі та різні лугові ґрунти, майже повністю розорані; у дельтах річок та на деяких інших ділянках узбережжів - болотні ґрунти. У Гімалаях нижній пояс утворюють гірські коричневі ґрунти на заході і жовтоземи на сході, вище - гірські бурі лісові, підзолисті, гірсько-лукові ґрунти. За винятком регурів та деяких алювіальних, ґрунти Індії малородючі і потребують добрив, а в багатьох районах - зрошення або осушування.

В умовах різких сезонних коливань зволоження ґрунти часто зазнають впливу ерозії.



Рослинний світ

Рослинність Індостанського півострова та Індо-Гангзької рівнини представлена переважно саванами з акацій, молочаїв, пальм, баньянів, а також мусонними чагарниками та лісами з тику, сандалу, бамбуків, терміналій, диптерокарпових. На північному сході Індостану ростуть листяні змішані ліси, на надвітряних схилах Західних Гат і в дельті Гангу та Брахмапутри - вічнозелені змішані ліси. У Гімалаях та Каракорумі чітко проявляється висотна поясність. Біля підніжжя Західних Гімалаїв розташовані тераї (заболочені, сильно вирубані ліси та чагарники). Вище 1200 м мусонні ліси, гірські соснові ліси з вічнозеленим підліссям, темнохвойні ліси з ділянками вічнозелених та листяних порід. На висоті близько 3000 м починаються гірські луки та степи. На сході - вологі тропічні вічнозелені ліси піднімаються до 1500 м. Вище - гірські ліси з ділянками субтропічних видів, темнохвойні ліси, гірські луки. Природна рослинність Індії дуже змінена людиною.

Мусонні ліси збереглися лише на 10-15% своєї первинної площі; на Індо-Гангзькій рівнині природна рослинність майже не збереглася, на Індостанському півострові панують вторинні савани, рідколісся та колючі чагарники.

Тваринний світ

Фауна Індії належить до Індо-Малайської області ссавців, для якої найбільш характерними є мавпи (макаки, тонкотели, гібони), олені (плямистий, замбар та чорний), антилопи, бики (гаур, індійський та карликовий буйволи), зустрічаються індійський слон, бенгальський тигр, пантера, гімалайський ведмідь. Майже повністю винищені лев, леопард, кашмірський олень. Багата фауна птахів, плазунів та риб.Тваринний світ дуже різноманітний: є хижаки - тигр, пантера, леопард, сніговий барс, гепард, димчатий леопард, індійський слон, носорог, чорний ведмідь, вовк; багато ядовитих зміїв: кобра, чешуєніг; рептилії: пітони, крокодили.

Національна тварина Індії - тигр.

Національний птах - павлін.

Національна квітка - лотос.

Національний фрукт - манго.

В Індії налічується 47 заповідників та національних парків. Найбільші з них - Гірський Ліс в Гуджараті (де охороняється азіатський лев), Казіранга в Ассамі та Джалдапара в Західній Бенгалії (де охороняється індійський носорог).

Природні райони

Гімалаї - високогірний район з альпійським рельєфом, глибоко розчленований ріками, з широким розвитком обледеніння. Південні надвітряні схили ретельно зрошуються при південно-західному мусоні та вкриті на значній відстані густими вічнозеленими лісами; північні схили, звернуті до Тібету, зайняті переважно гірськими степами та пустелями. На заході Гімалаїв переважають тропічні, а на сході субекваторіальні ландшафти.

Індо-Гангзька рівнина - алювіальна низовинна рівнина, що знижується на південний захід та південний схід. Західна її частина - Індійський Пенджаб - сильно розчленована ерозією, місцями є пагорби. Опадів випадає 350-500 мм на рік, переважають сухі степи та напівпустелі. На південному заході розташована піщана пустеля Тар, річна кількість опадів тут місцями менше 100 мм. Ще далі на південь - півострів Кач с невисокими піщаниковими хребтами в центральній частині, оточеній піщаними рівнинами з дюнами та ландшафтами сухих саван. Центральна частина Індо-Гангзької рівнини - долина Гангу з широкими терасами, місцями розчленована ярами, які утворюють інколи рельєф "дурних земель". Річна сума опадів - 1000-1500 мм. Більша частина долини розорана. Дельта Гангу і Брахмапутри - плоска, місцями заболочена поверхня, пересікається густою мережею рік та каналів, вкритих переважно мангровими і вічнозеленими вологими тропічними лісами.

Індостанський півострів характеризуєтся чергуванням високих східчастих рівнин, широких лавових плато, гнейсових пенепленів, валунних гір. Річна кількість опадів - від 500 до 1200 мм у внутрішніх районах та до 5-6 тис. мм на західних схилах Західних Гат. На рівнинах внутрішніх районів півострова переважають савани, рідкостійкі ліси та чагарники антропогенного походження. У горах збереглися масиви мусонних лісів. Приморська полоса східного узбережжя місцями заболочена та слабо населена.

Ассам - північно-східна найбільш зволожена частина Індії. Включає масивні пенепленізовані плато Шиллонг, вкриті переважно чагарниками, складчаті Індо-Бірманські гори, розділені глибокими долинами з густими вологими тропічними лісами, та долину річки Брахмапутра з високотравними саванами та вологими тропічними лісами, яка в нижній течії заболочена.

Кількість населення

Станом на 2011 рік населення Індії становило 1,21 млрд. осіб. Індія стала другою країною у світі після Китаю, яка перетнула позначку в мільярд осіб.



Густота населення

Середня густота населення - близько 324 особи на кв. км, максимальна - більше 750 осіб на 1 кв. км у Західній Бенгалії (904 особи на 1 кв. км), Біхар (880 осіб на 1 кв. км), Кералі (819 осіб на 1 кв. км). Найгустіше заселені південно-східне і південно-західне узбережжя, дельтові низини сходу і Гангзька рівнина. Найменше обжиті височини Центральної Індії, північно-східні райони і Гімалаї.



Структура населення за віком та за статтю

До 14 років - 33,1%, від 15 до 64 років - 62,2%, 65 років і більше - 4,7% населення.

На 100 жінок припадає 107 чоловіків, причому у віці до 14 років - на 100 жінок 106 чоловіків, від 15 до 64 років - на 100 жінок 107 чоловіків, 65 років і більше - на 100 жінок 103 чоловіка.

Демографічні показники

Річний темп зростання населення - 1,55%, коефіцієнт народжуваності - 24,28 немовлят на тисячу осіб, коефіцієнт смертності - 8,74 померлих на тисячу осіб, коефіцієнт міграції - (-0,08) мігрантів на тисячу осіб. Коефіцієнт дитячої смертності - 63,19 на 1000 живих новонароджених.

Демографічне зростання значною мірою визначається зниженням рівня смертності.

Середня тривалість життя - 62,86 років (жінок - 62,22 роки, чоловіків - 63,53 роки)

Середня кількість дітей у однієї жінки - 3,04.

Етнічний склад

Етнічні групи Індії: близько 300 індо-арійських груп - 72% всього населення, дравідські групи - 25%, монголоїди та інші - 3% населення.

Арії на Індостані з'явилися близько 1500 р. до нашої ери, "арійська епоха" тривала приблизно до 1000 року до нашої ери. Священні книги арійців - веди розповідають про перемоги, здобуті аріями над аборигенами (даса). Після колонізації північно-західної частини Індії арії направилися на схід по лівому берегу Гангу. Цей процес затягнувся на кілька століть. До кінця VI століття до нашої ери арії зайняли всю Північну Індію і просунулися на південь аж до витоків річки Годаварі, де завершили свою експансію. Однак арійський вплив проявився у різних формах і в Південній Індії.

Протягом кількох тисячоліть відбувалося проникнення різних етносів до Південної Азії гірськими перевалами у Гімалаях або морем через західне і південне узбережжя Індії. Племена з нечисленним населенням обжили Андаманські і Нікобарські острови у Бенгальській затоці.

Друга вагома етнічна складова населення Південної Азії - аборигени Австралії.

Третій елемент - монголоїдні народи, які сконцентровані переважно на південному сході Індії. Південна Азія приваблювала іммігрантів із східного Середземномор'я.

Сучасна Індія - багатонаціональна країна, що населена народами, які відрізняються зовнішнім виглядом, мовою і звичаями.

Сільське та міське населення

Близько 65% населення країни проживає у селах. Підсилення міграційних процесів привело за останні півстоліття до формування таких гігантських агломерацій, як Мумбаї (Бомбей), Калькутта і союзна територія Делі з однойменною столицею.

Найбільші міста: Бомбей, Делі, Калькутта, Хайдарабад, Бангалор, Мадрас.

Мова

Державними мовами є хінді та англійська. Також у штатах Індії визнані як офіційні і використовуються ще 14 мов: бенгальська, телугу, маратхі, тамільська, урду, гураяті, маялам, каннада, орія, пенджабі, ассамі, кашмірі, синдхі, санскрит.

Лінгвісти розрізняють як мінімум 24 мови, кожною з яких розмовляють 1 млн. або більше людей, і велику кількість діалектів.

Бенгальська мова, урду, орія, пенджабі, ассамі, кашмірі, синдхі, маратхі поширені, в основному, у північних і центральних областях. Тамільська мова, телугу, малаялам, каннада переважають у південних штатах. У колишніх колоніях Гоа, Даман і Діу користуються також португальською мовою, у Путтуччері - французькою.

У північній частині Індії (Уттар-Прадеш, Мадхья-Прадеш, Біхар, Раджахстан і Хар'яна) поширені різні діалекти хінді (брадж, аваджі, раджахстан, бходжпурі, магахі та інші). Всі вони використовують санскритський алфавіт девангарі. Вихідці з Ірану і Середньої Азії, які свого часу оселилися тут, прийняли один із діалектів хінді, включивши до нього арабські, перські і тюркські слова. Таким чином сформувалася мова урду, яка використовує арабський алфавіт.

Мовами, які походять від санскриту, розмовляють бенгальці (Західна Бенгалія), маратхі (Махараштра), гуджаратці (Гуджарат), орія (Орісса), пенджабці (Пенджаб), ассамці (Ассам), кашмірці (Джамму й Кашмір). Мовами дравідійської сім'ї розмовляють такі народи Південної Індії, як телугу (Андхра-Прадеш), каннара (Карнатака), таміли (Тамілнад), малаяли (Керала).



Релігія

Індуїсти - 82,6%, мусульмани - 12,2%, християни - 2.34%, сикхи - 1,94%, буддисти - 0,76%, джайністи - 0,4%, та інші .

Індуїзм - найдревніша національна релігія Індії.

За кількістю прибічників (близько 700 млн. осіб) індуїзм - одна з найпоширеніших релігій світу. Крім Індії, прибічники індуїзму живуть також в інших країнах Південної і Південно-Східної Азії: у Непалі, Пакистані, Бангладеш, Шрі-Ланці, Індонезії, ПАР та інших. До кінця ХХ століття індуїзм вийшов за межі національних кордонів і здобув популярність у ряді країн Європи та Америки.

Індуїзм не дає чіткої установки, не ставить людину в рамки конкретних, спільних для всіх правил. У ньому, як і в самій людині, мирно співіснують різноманітні, іноді навіть протилежні риси.

Богів в індуїзмі так багато, що навіть немає сенсу їх рахувати. До їх числа входять боги, напівбоги, святі, кастові, родові і сімейні покровителі, демони, духи. Індуси вірять в єдиний вселенський дух, але допускається і поклоніння десяткам інших богів і богинь, адже вони - суть прояву цього вселенського духа. В індуїзмі кожний може обирати той шлях до бога, який йому ближче.

Індуїсти вірять у карму, сансару і можливість звільнення від них, визнають авторитет священних книг (вед) і при цьому чітко дотримуються дхарми, зафіксованої у ведах. Дхарма - те, на чому тримається світ і суспільство: закон, обов'язок. Вона є невіддільною від істини. Загальна дхарма людей - правда, чистота, беззлобність, незаподіяння шкоди іншим. Це і є основні орієнтири.

Дхарма незмінна, вічна і відкриває перед людиною три праведних шляхи осягання істини. Перший полягає у дотриманні своєї дхарми. Необхідно виконувати свій обов'язок безкорисно, і з повним внутрішнім відреченням. Другий - шлях пізнання: для пізнання вищої мудрості слід розвивати інтелект та інтуїцію. Третій шлях - служіння Богові, повна довіра себе йому.

Іслам

Більшість індійських мусульман - суніти, проживають, переважно, у Західній Бенгалії, Кашмірі, Ассамі і Кералі. Шиїти мешкають локально: в Лакхнау, Мумбаї (Бомбеї), Хайдарабаді і кількох районах Гуджарата.



Християнство

Християни в Індії поділені на кілька конфесій, близько двох третин становлять католики, значна частка протестантів.

Сикхізм

Більшість сикхів живуть у Пенджабі, крім того - в Делі, Калькутті, Мумбаї (Бомбеї) та інших великих містах.



Буддизм

Частково зростання буддійської громади в останні десятиріччя ХХ століття було обумовлене переходом у 1956 році в буддизм лідера недоторканних Б.Р.Амбедкара, приклад якого унаслідували багато його прибічників. Ця релігія здавна пустила глибоке коріння в Ладакхі (Кашмір) і ряді районів Західної Бенгалії.

Джайнізм

Джайни - прибічники вчення Махавіри і послідовники наймирнішої у світі релігії, яка сповідує незаподіяння зла живим істотам. Доходить до того, що на роті вони носять пов'язки, щоб випадково не проковтнути комаху, яка летить, і тим самим не позбавити її життя. Рухаючись пішки, джайни змітають перед собою праворуч і ліворуч дорожній пил, щоб нікого не роздавити. З цієї ж причини вони не мають права користуватися будь-яким видом транспорту. Стати джайном неважко - з якогось дня потрібно просто почати виконувати всі правила, яких дотримується справжній прибічник Махавіри.

Джайни сконцентровані в Раджастхані, Гуджараті і Махараштрі. Невеликі групи розсіяні по містах штату Карнатака.

Грамотність

За даними перепису населення Індії у 2001 році частка населення Індії у віці від 15 років і більше, які вміють читати й писати, становить 65,38%. Існує розрив у рівні грамотності чоловіків і жінок (відповідно 75,85% і 54,16%).



Розділ 2. Загальна характеристика економічної системи країни

За роки незалежного розвитку Індія пройшла шлях від відсталої аграрної країни, яка ледве забезпечувала внутрішні потреби в продовольстві, до сучасної аграрно-індустріальної, з розвинутими промисловістю, торгівлею і товарно-грошовими відносинами.

Після здобуття незалежності в 1947 році Індія приступила до розвитку економіки змішаного типу, що спирається одночасно на державний і приватний сектори. До державного сектора спочатку належали оборонна промисловість, залізничний транспорт, телеграфний і телефонний зв'язок, атомна енергетика, вугільні шахти, підприємства чорної металургії, літако- і суднобудування. В середині 1950-х років держава взяла під свій контроль розвиток нафтохімічної, фармацевтичної галузей, важкого машинобудування, а також автодорожньої мережі, виплавку міді, свинцю, цинку та інших кольорових металів, будівництво всіх гірничовидобувних об'єктів і виробництво пластмас і синтетичного каучуку. Крім того, контроль був поширений на провідні банки (1966 рік), страхові компанії (1972 рік). У державному секторі, де в 1970 році було сконцентровано 60% капіталу, в середині 1990-х років забезпечувалася чверть національного доходу і працювало понад 18 млн. осіб.

У кінці 1980-х - на початку 1990-х відбувся перехід до лібералізації економіки. Для приватного та зарубіжного капіталу зараз відкриті такі галузі, які раніше були зарезервовані лише державним сектором економіки: оборона, телекомунікації, авіаперевезення, страхова діяльність тощо.

Економіку Індії відрізняють надлишок і дешевизна робочої сили і висока культура праці.

Енергетика. Для Індії важливі як промислові, так і традиційні джерела енергії. За рахунок останніх - дров, кізяка, відходів рослинництва задовольняється попит на паливо в сільських районах, хоча залежність від цих енергоносіїв зменшилася у зв'язку з електрифікацією і розвитком транспорту. Сучасний сектор індійської економіки спирається на національні ресурси вугілля і нафту, яка в значних обсягах імпортується, хоча видобуток нафти і природного газу в самій країні у 1980-х роках збільшився. Вугілля все ще утримує провідні позиції, особливо в електроенергетиці, де високою є також питома вага гідростанцій і АЕС. На ТЕС виробляється близько 75% електроенергії.

Гірничовидобувна промисловість має життєво важливе значення для держави, в цій галузі зайняті близько 1,05 млн. осіб. Основна продукція - кам'яне вугілля з Біхару, Мадхья-Прадешу і Західної Бенгалії, нафта з Ассаму і Гуджарату (де розробляються також шельфові родовища), залізняк із Біхару, Орісси і західної Махараштри, а також вапняк.

Індія має значні запаси корисних копалин. Доступні для експлуатації запаси вугілля оцінюють в 51 млрд. т, однак, оскільки головні поклади знаходяться в Біхарі і на заході Західної Бенгалії, солідні кошти йдуть на транспортування вугілля в інші райони країни. Запаси коксованого вугілля оцінюються приблизно в 4 млрд. т. Індія має багаті родовища залізних і марганцевих, а також свинцевих руд. Є й інша мінеральна сировина, необхідна для чорної металургії, зокрема, вапняк.



Хімічна промисловість. У хімічній промисловості виділяється виробництво мінеральних добрив. Зростає значення нафтохімії. Виробляються смоли, пластмаси, хімічне волокно, синтетичний каучук. Розвинута фармацевтика. Хімічна промисловість представлена в багатьох містах країни.

Легка промисловість - традиційна галузь економіки Індії. Особливо виділяються бавовняна і джутова галузі. Найбільшими центрами бавовняної промисловості є Бомбей і Ахмадабад, джутової - Калькутта. Текстильні фабрики є в усіх великих містах країни. В експорті Індії вироби текстильної і швейної промисловості становлять 25%.

Харчова промисловість виробляє товари і для внутрішнього споживання, і на експорт. Найбільшою популярністю у світі користується індійський чай. Його виробництво сконцентроване в Калькутті і на півдні країни.

Електроніка та інформаційні технології - сектори індійської економіки, які розвиваються найшвидшими темпами. Експорт програмного забезпечення становив 3,94 млрд. доларів США i, як очікується, досягне 50 млрд. доларів США до 2008 року.

Сільське господарство забезпечує роботою близько 64% населення, становить 25% валового національного доходу i близько 18% загального обсягу експорту країни.

Провідна галузь сільського господарства Індії - рослинництво (4/5 вартості всієї продукції). Основна частина посівних площ зайнята під продовольчі культури: рис, пшеницю, кукурудзу та інші. Головні технічні культури Індії - бавовник, джут, чай, цукрова тростина, тютюн, олійні (рапс, арахіс тощо). Вирощують також каучуконоси, кокосову пальму, банани, ананаси, манго, цитрусові, прянощі та спеції.Тваринництво є другою за значенням галуззю сільського господарства Індії, сильно поступаючись рослинництву. Велика рогата худоба використовується в селянських господарствах, в основному, як тяглова сила. Виробляється молоко і шкірка тварин.



Лісове господарство. Ліси, переважно в гірських і горбистих районах, займають площу близько 650 тис. кв. км, або 19% території країни. 3/4 лісових масивів доступні для експлуатації і служать джерелом доходів. Половина всіх лісів зосереджена в центральних штатах, ще третина на півночі і п'ята частина на півдні Індії.

Ліси забезпечують внутрішні потреби в смолі і каніфолі, бамбуку й тростині, кормах для худоби, дровах і будівельній деревині. Деякі деревні породи заготовляють із розрахунку на зарубіжний попит. Експортується також фанера.



Рибальство приносить країні скромний прибуток, але забезпечує зайнятість більше ніж 1 млн. людей.

Головні види промислової риби - оселедець, сардини та анчоуси, деякі види камбали і палтуса, тунець, скумбрія і макрель. Приблизно 2/3 продукції галузі реалізовується у свіжому вигляді, чверть в'ялиться. Важливе місце займає риба в харчуванні жителів штату Кералі на південно-західному узбережжі країни.



Судноплавство відіграє важливу роль в Iндiї, яка має велику берегову смугу приблизно в 7516 км. На початку 2000 року існували 102 суднові компанії, включаючи Судноплавний індійський союз. Цей союз є найбільшим перевізником в Індії i має торговий флот із 112 кораблiв. Головні морські порти: Бомбей, Калькутта, Мадрас.

Туризм. Iндустрiя туризму забезпечує близько 5,9% зайнятостi населення i забезпечує бiльше нiж 6% валового нацiонального продукту Iндiї. Кількість туристiв у 1999 роцi становила 2,48 млн. осіб,а доходи вiд туризму - 3 млрд. доларiв США.

Зовнішня торгівля. Основу індійського експорту становлять 15 товарних груп. Це, зокрема, сільськогосподарська і промислова сировина, продовольчі і текстильні товари, продукція фармацевтичної галузі, дорогоцінності, рис, чай, вовна, пряжа, вироби з металу, машини й устаткування, продукція програмного забезпечення.

Провідні статті імпорту - нафта, нафтопродукти, машини й устаткування, транспортні засоби, чорні та кольорові метали, електронні комплектуючі і добрива.



Головні торговельні партнери - США, країни ЄС, Японія і Росія, Ірак, Іран і держави Центральної та Східної Європи.

Розділ 3. Загальна характеристика відносин України із заданою країною

Торгівля з Україною. Україна й Індія мають солідну базу і досвід співпраці ще з радянських часів.

У 1992 році Україна та Індія підписали Угоду про торговельне та економічне співробітництво, що позитивно вплинуло на розвиток українсько-індійських ділових зв'язків. У 1994 році було створено Міжурядову комісію з питань торговельної, економічної, наукової, промислової і культурної співпраці. Підписана в 1999 році Конвенція про уникнення подвійного оподаткування і фінансової відповідальності суттєво полегшила діяльність українських та індійських підприємств на ринках наших країн. Нещодавно обидві країни ратифікували Угоду про захист і сприяння інвестиціям.

Половину індійського експорту в Україну становить фармацевтична продукція. Індійський експорт також включає сировину, продукти органічної хімії, побутову електротехніку, чай, каву, рис, тютюн, тваринні жири, спеції, косметику тощо.

В експорті України переважає сировина: чорні метали і хімічна продукція, мінеральні добрива, механічне та електричне обладнання.



Індійські фірми в Україні

Понад 20 індійських фірм мають свої офіси в Україні. Існує ще близько 30 компаній, власниками яких є громадяни Індії. Працюють ці фірми у різних галузях економіки: фармацевтиці, виробництві медичного і сталеливарного обладнання, побутової техніки, хімікатів, пакувальних матеріалів, продуктів харчування тощо.

Республіка Індія визнала державну незалежність України 26 грудня 1991 року.

17 січня 1992 року в Києві були підписані Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Індією і Протокол про встановлення консульських відносин між нашими країнами.

З 7 травня 1992 року в Києві діє Посольство Республіки Індія.

У лютому 1993 року було відкрите Посольство України в Індії (м. Нью-Делі).

Посольству України в Індії, з урахуванням важливого значення цієї країни для нашої держави, за погодженням з Президентом України надано статус регіонального, з поширенням повноважень на Королівство Непал, Народну Республіку Бангладеш, Республіку Мальдіви та Демократичну Соціалістичну Республіку Шрі-Ланка.

Розвиток відносин з Республікою Індія є одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики України в Азії.

У листопаді 2005 року Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні Дебабрата Саха вручив вірчі грамоти Президенту України.

22 травня 2007 року Надзвичайний та Повноважний Посол України в Індії Ігор Поліха вручив вірчі грамоти Президенту Індії.

16 липня 2010 року Указом Президента України № 773/2010 О.Д.Шевченка призначено Надзвичайним та Повноважним Послом України в Республіці Індія.

У жовтні 2010 року Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні Д.С.Панде вручив вірчі грамоти Президенту України.

8 грудня 2010 року Надзвичайний та Повноважний Посол України в Індії О.Д.Шевченко вручив вірчі грамоти Президенту Індії.

2 серпня 2011 року заступник міністра закордонних справ України Віктор Майко прийняв копії вірчих грамот нового посла Республіки Індія в Україні Раджива Кумара Чандера.

16 листопада 2011 року Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні Раджив Кумар Чандер вручив вірчі грамоти Президенту України Віктору Януковичу.

Політичні відносини між Україною та Республікою Індія на рівні глав держав.

25-29 березня 1992 року - офіційний візит Президента України Л.М. Кравчука до Індії. У ході візиту відбулися зустрічі і переговори з Президентом Індії Рамасвамі Венкатараманом, Прем’єр-міністром Індії Нарасімха Рао. Підписано Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Індія, інші двосторонні документи.

13-16 липня 1993 року - офіційний візит Президента Індії С.Д. Шарми до України. У ході візиту Президент Індії зустрівся з Президентом України Л. Кравчуком, Прем'єр-мінстром України Л. Кучмою та іншими державними діячами, також відвідав Український інститут міжнародних відносин Київського університету імені Т. Шевченка, де відбулася урочиста церемонія вручення Президентові Індії диплома почесного доктора університету.

2-5 жовтня 2002 року - державний візит Президента України Л.Д. Кучми до Індії. Відбулися зустрічі з президентом Індії Абдулом Каламом, Прем’єр-міністром Аталом Біхірі Ваджпаї, спікером парламенту. Підписано низку міжурядових документів.

1-4 червня 2005 року - офіційний візит Президента Індії А. Калама до України. У ході візиту Президент Індії провів зустрічі з Президентом України В. Ющенком, Головою Верховної Ради України В. Литвином, першим віце-прем'єр-міністром України А. Кінахом. За підсумками українсько-індійських переговорів на найвищому рівні підписано ряд двосторонніх документів.



Розділ 4. Загальна характеристика політичної системи країни

Державний устрій. Індія - федеративна республіка у складі Співдружності, очолюваної Великобританією. Діє Конституція, яка набрала чинності 26 січня 1950 р., з наступними змінами. В минулому протягом 200 років була колонією Великобританії. 15 серпня 1947 р. у країні проголошено незалежність. До 1950 р. була домініоном Великобританії. 26 січня 1950 р. була оголошена суверенною республікою.


страница 1 страница 2
скачать файл

Смотрите также:
Практики з еом
407.77kb. 2 стр.

Практики з еом
822.8kb. 2 стр.

Практики з еом
860.52kb. 4 стр.

© pora.zavantag.com, 2018